Подія з поданою цілою сирою морквиною учням у Чернівецькому ліцеї №9 спочатку могла здатися лише одним із багатьох курйозів у соціальних мережах. Можна було б посміятися, висловити обурення — і забути.
Однак справжня проблема значно глибша.
Адже це не лише про одну морквину. Йдеться про відповідальність приватного постачальника, котрий отримує бюджетні кошти для забезпечення дитячого харчування та обслуговує не один освітній заклад.
І ключове питання тут дуже просте: якщо держава фінансує повноцінний гарячий обід, то чому дитина отримує страву, яку сам представник постачальника коментує фразою — «не встигли порізати»?
«Не встигли порізати» — це виправдання чи підтвердження недоліку?
Після оприлюднення світлини сніданку в ліцеї №9, представник фірми-постачальника Василь Пацарнюк фактично визнав свою провину.
За його твердженням, з моркви мав бути приготований салат, проте співробітники просто не встигли його зробити: нові кадри, незнайоме місце, перший день роботи — «щось пішло не так».
І ось тут слід замислитися.
Адже йдеться не про домашню кулінарію, де власник дому не встиг нарізати салат перед приходом відвідувачів.
Ми говоримо про професійну послугу, що фінансується з державного бюджету.
Батькам та державі не має бути суттєво, хто сьогодні вперше вийшов на зміну, хто не впорався, хто не зорієнтувався і для кого це «нова локація».
Постачальник виграв тендер на годування дітей — отже, прийняв на себе зобов’язання забезпечити персонал, технологію приготування, продукти та готовність кухні.
Діти не повинні перетворюватися на учасників виробничого експерименту приватної фірми.
Це не невелика фірма, яка випадково отримала лише одну їдальню
Надзвичайно важливо, що це не виконавець, який вперше працює зі шкільним харчуванням.
Чернівецька ОВА вже офіційно оголосила, що цей самий постачальник, який працює у ліцеї №9, що опинився в центрі скандалу, забезпечує харчування і в ліцеї №22. Саме туди 4 вересня з моніторинговою перевіркою завітала заступниця голови ОВА Оксана Сакрієр.
А ще раніше ПП «Алгоритм», пов’язане з Василем Пацарнюком, публічно інформувало, що обслуговує вісім навчальних закладів лише у Чернівецькій територіальній громаді.
Отже, це вже не просто розповідь про одну кухню та одну невдалу морквину.
Це великий оператор у сфері шкільного харчування.
І чим більше дітей годує підприємство, тим більшою, а не меншою має бути його відповідальність.
Держава виділила кошти
Особливо дивно виглядають постійні виправдання щодо труднощів постачальників на тлі того, що держава значно фінансує програму шкільного харчування.
У Чернівцях максимальна вартість одного гарячого обіду, залежно від віку дитини та типу харчування, становить приблизно 59–85 гривень.
З 1 вересня безкоштовним гарячим харчуванням забезпечені учні 1–11 класів комунальних загальноосвітніх закладів.
Отже, питання вже не лише в тому, скільки коштів виділила держава.
Питання формулюється так:
що конкретно приватний виконавець поклав на тарілку за державні кошти?
Адже держава оплатила не сиру морквину.
Держава заплатила за послугу з організації повноцінного раціону.
Вражаючий контраст із військовополоненими
І тут виникає досить некомфортне порівняння.
Україна, дотримуючись норм міжнародного гуманітарного права, забезпечує військовополонених триразовим харчуванням гарячими стравами.
Норми детально розписані до грамів: хліб, крупи, м’ясо, риба, картопля, овочі, жири, цукор, чай.
Загальна добова норма становить приблизно 3000 кілокалорій.
І це справедливо. Україна — цивілізована держава і має виконувати міжнародні зобов’язання.
Але тоді постає логічне запитання:
Якщо держава спроможна чітко встановити, скільки грамів овочів, м’яса чи риби повинен отримати військовополонений, чому приватний постачальник, що годує українських дітей за бюджетні гроші, може виправдати неналежно приготовану страву словами «не встигли порізати»?
Не держава не впоралася.
Не дитина є винною.
Не впорався конкретний надавач послуги.
І саме так слід називати речі своїми іменами.
Раніше постачальник вже заявляв про невигідність роботи
Варто зазначити, що представники цього бізнесу й раніше відкрито скаржилися на економічну складову шкільного харчування.
Василь Пацарнюк інформував медіа про значні витрати на продукти, оплату праці, електроенергію та комунальні послуги, стверджуючи, що за тодішньої ціни порції підприємство працює у збиток.
Це може бути темою для обговорень із замовниками.
Можна представити розрахунки.
Можна відмовитися від участі в тендері.
Можна розірвати контракт, якщо його неможливо виконувати належним чином.
Проте є річ, яку робити категорично заборонено:
виграти тендер, взяти на себе відповідальність, отримувати бюджетні кошти, а потім виправдовувати неналежно приготовану страву тим, що кухарі не встигли.
Якщо вартість економічно невигідна — не підписуй контракт.
Якщо взявся — виконуй його якісно.
Особливо коли йдеться про дітей.
Реакція Чернівецької ОВА варта підтримки
І саме тут слід віддати належне керівництву Чернівецької області.
Голова Чернівецької ОВА Руслан Осипенко не став замовчувати подію чи переконувати людей, що «все відповідає документам».
Навпаки — він назвав неприпустимим ігнорування якості та безпеки дитячого харчування, ініціював перевірку цього конкретного інциденту та доручив здійснювати позапланові моніторингові відвідування освітніх закладів області.
Причому було озвучено принципово важливу позицію: перевірятимуть не тільки документацію, а те, що насправді отримують діти на тарілці.
Це саме той підхід, якого так довго не вистачало.
Адже на папері може бути ідеальне меню.
На папері можуть бути вказані калорії, грами, технологічні карти та сертифікати.
А дитина споживає не папери.
Вона їсть те, що їй подали на стіл.
Осипенко також окремо підкреслив, що підрядні організації, які виграли тендери, зобов’язані неухильно дотримуватися встановлених вимог, а за недбале та безвідповідальне ставлення повинні наставати юридичні наслідки.
І з цим важко не погодитися.
Перша інспекція вже продемонструвала цікавий результат
4 вересня представники ОВА завітали до ліцею №22, який обслуговує той самий постачальник.
І раптом на столах з’явилися:
макарони, тушкована курка, нарізані огірки та помідори, хліб, сир, яблуко і компот.
ОВА повідомила, що під час інспекції порушень там не зафіксували, а діти позитивно відгукнулися про їжу.
І це прекрасно.
Але водночас це викликає досить саркастичний висновок.
Виявляється, коли поруч ОВА, журналісти та перевірка — і морква нарізається, і курка тушкується, і овочі перетворюються на звичайну нарізку.
Отже, з технологічної точки зору це цілком реально.
Перевіряти потрібно не один день
Саме тому вкрай важливо, щоб поточна реакція ОВА не обмежилася показовими візитами протягом одного тижня.
До шкіл слід приходити без попередження.
Необхідно порівнювати:
- затверджене меню;
- технологічні карти;
- вагу фактично виданої порції;
- кількість закуплених продуктів;
- кількість оплачених порцій;
- кількість дітей, які реально харчувалися;
- якість продуктів;
- фактичний вигляд готової страви.
І найважливіше — запитувати самих дітей.
Не директора.
Не чиновника.
Не представника компанії.
Дитину, яка щойно це спожила.
Адже це вже питання не моркви
Ця подія не про овоч.
Вона про систему відповідальності.
Коли приватний бізнес отримує бюджетні кошти за годування тисяч дітей, його відповідальність має бути співмірною з масштабами цього бізнесу.
«Не встигли».
«Перший день».
«Нові люди».
«Нова локація».
Для приватної кухні — можливо, це виправдання.
Для професійного постачальника, який бере державні контракти на дитяче харчування, — це свідчення проблем в організації діяльності.
Тому реакцію Чернівецької ОВА в цій ситуації можна тільки схвалити.
І є в усьому цьому навіть один значний позитивний момент.
Поки Руслан Осипенко, ОВА, журналісти та контролюючі органи відвідуватимуть шкільні їдальні, буковинські діти, ймовірно, матимуть набагато більше шансів повноцінно поїсти.
Тож інспекції бажано не припиняти занадто швидко.
Адже поки що складається враження, що найефективніша приправа до шкільного обіду на Буковині — це несподіваний візит ОВА.
About the Author
