Балківці

 

Село Балківці розташоване за 39 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Мамалига. Перша згадка про село є в документі 1454 року. На північній його околиці виявлені два поселення трипільської культури (4-3 тисячоліття до н.є.), і черняхівської культури  (3-4 ст. нашої ери).

Щодо походження назви села Балківці існує така легенда: ще у давнину у Молдові жив боярин, який мав лиш одного сина на їм’я Балко. Мандруючи широкими полями, батько і син втомилися і вирішили відпочити. Вночі на них напали розбійники. Оборонці Балка почали оборонятися, але нападники несподівано вбили Балка. Про смерть сина дізнався батько, який прибув впевнитися, що це правда. У цьому місці він поховав сина та посадив дерево. Згодом збудував дім та переїхав з родиною жити біля свого сина. У східній частині села земля називається «Кам’яна», бо колись тут була каменоломня. До нашого часу збереглася назва невеликого мосту – «міст Антона». Боярин мав свою пасіку, яка займала чимало землі. Ця земля донині зберегла назву «Пасіка». У селі є найвище місце під назвою «Холм». З цього місця зранку, до появи сонця, можна побачити місто Хотин. Перший колодязь у селі мав назву «Колодязі Гаврилаша». Його назвали на честь чоловіка, який знайшов джерело та викопав його. Назва одної з частин землі села «Бабани», взялося з історії панування боярині, яка не мала нащадків, а тому вирішила всю свою землю роздати людям. 

Стара дерев’яна церква Архангела Михайла була збудована у 1769 році. Сюди ходили молитися, з сусідніх сіл, наприклад з Михайлинки – 4 км. та Козаряни – 3 км. Церква – одна з найстаріших, збудована в хотинському повіті. У 1867р. прийшов служити священик Михайло Василевич Халдевич, який мав на той час 57р. Священик Халдевич служив до 1876р. Після Халдевича у 1876р. прийшов служити новий священик Василь Кєнуце.

На той час в селі проживали 380 чоловіків і 372 жінок, було 93 двори. У 1908-1911 рр. була збудована нова церква на новому місці. Засновником церкви вважається священик Олександр Чугурян та боярин Гаєвський. На будівництві нової церкви доклали свої руки майстри з Хотина, наприклад Максиміліан Петращук та Яків Звенигородський, які залишилися жити у селі. Церква мала у своїй власності 18 гектарів землі. З 1911р. першим священиком у новій церкві стає Олександр Чугурян. Священик Олександр мав сина Данила, який навчався у Румунії, пізніше став міністром фінансів. У 1918р. помер священик Олександр Чугурян та був похований на території церкви. Після смерті священика Чугуряна приходить служити священик Андрій Мунтяну а разом з ним і новий диякон Теофан Петранич, який народився 11 жовтня 1880р. Священик Мунтяну прослужив у церкві 20 років.

Гордістю церкви завжди був хор. Він був заснований 1928р. на чолі з Філаретом Мунтяну. У 1938-1939рр. в хорі налічувалось 80 чоловіків, один з найбільших на той час. У червні 1939р. хор взяв участь у фестивалі хорів у Хотинському повіті. У 1944р. прийшов служити священик Стаучанський Іван Василевич. З 1954р. до 1970р. священиком церкви був Чиглей Михайло Василевич. Дияконом був Саїнчук Г.М. У 1970р. і до 2001р. почав служити священик Бамбуляк Лукіян. До 1981 р. йому допомагав Саїнчук Г. М., з 1981р. дияконом стає Гайдай Дмитрій. У 1998р. на поміч Бамбуляку Лукіану приїхав служити священик Савка Василь Іванович. У 2001р. помирає Бамбуляк Лукіан, Савка В. І. починає служити сам. З 2008р. допомагає йому Берник В. А.

Сьогодні у церкві існують два хори, до складу яких входить близько 70 осіб.

За царських часів у селі існували дві школи. Перша, так звана вище училище, виникла у 1874 році і була розташована у тинькованому зручному будинку. Інша школа, так звана нище училище, заснована 2 жовтня 1913 року у кам’яному будинку. При ній знаходилась також однокімнатна квартира для вчителя. До 1946 року директором чотирирічної школи був Папеш Тимофій Тимофійович. З 1946 року по 1943 рік директором уже семирічної школи, працював Іванович Василь Деонисевич. З 1953 року по 1969 рік директорм вже базової середньої школи був Іоніцой Микола Онисимович. З 1969 року посаду директора обійняв Саїчук Уліян Антонович, який очолив будівництво нової середньої школи ІІ ступеня, котру було здано в експлуатацію у 1973 році. З 1975 року вона реорганізована на школу І-ІІІ ступенів. У 1987-1988 рр. диретором школи працювала Кока Євгенія Іванівна. З 1988 року по 1999 рік школу очолювала Чубрей Олена Іванівна. З 1999 року педколектив школи працював під керівництвом Урсакій Денії Володимирівни, передавши естафету з 2005 року нинішньому директору Болокану Олегу Олексійовичу.

Одним із знаменитих видів спорту села Балківці, особливо влітку, є футбол. Кожного вечора на стадіоні тренуються футболісти. А по святах та неділях проводять товариські матчі з іншими селами, чим радують односельчан.